ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ
В ПОЛЬЩІ
Дар'я КОСТІНА
Правдива історія одеситки
Українці шукають роботу за кордоном, тому що забезпечити своїй сім'ї гідний рівень життя на середню українську зарплату стає все важче. Одеситка Надія Сидоренко-Чернятина півроку пропрацювала на полімерному заводі в польському місті Жари. Вона розповіла EtCetera, чому стала трудовою мігранткою і скільки змогла заробити в Польщі.

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ СТАРТУ?
Я давно цікавилася роботою в Польщі і переглядала оголошення. Потім дізналася, що мої родичі займаються працевлаштуванням українців у цій країні. Це підштовхнуло мене впритул зайнятися оформленням документів.
Щоб виїхати на роботу, потрібно зробити візу (вона обійшлася мені в 500 гривень), оплатити послуги фірми, що працевлаштовує, (ще 100 доларів) і оформити медичну страховку (800 гривень). До речі, страховку я робила двічі: спершу – в Україні (цей документ був дійсний лише перший час). У Польщі страховку потрібно переоформляти. Це коштує 250 злотих (близько 1800 гривень). Я вважаю, що це викачка грошей, але заплатити довелося – без неї не приймуть на роботу.

І, звичайно, потрібні гроші на квиток. Я добиралася автобусом. Це обійшлося мені в 1,5 тис. гривень.
ЯК ЗУСТРІЧАЮТЬ ПОЛЯКИ?
Представники фірми зустріли мене на вокзалі і привезли в офіс для оформлення документів, давши можливість вибрати завод,
на якому я буду працювати.

Поселили мене в 3-кімнатній квартирі разом з шістьма іншими нашими заробітчанами. Мені пощастило: у мене була найменша, але своя окрема кімнатка. За оренду житла потрібно було щомісяця віддавати 270 злотих (близько 1900 гривень) без урахування комунальних послуг.

Поляки ставилися до нас добре. На перших порах за кожним працівником закріпили куратора. Ця людина допомагала вникнути в роботу.
ЯКИЙ ГРАФІК РОБОТИ?
Полімерний завод, на якому я працювала, цілодобово виробляє пластикові плінтуси. У нас був п'ятиденний графік, але бажаючі могли працювати додатково в вихідні дні. Мені на підробіток сил не вистачало. Зміна триває 12 годин, причому один тиждень співробітник працює в денну зміну (з 6.00 до 18.00),
а наступну – у нічну (з 18.00 до 6.00).
З одного боку, працювати в нічні зміни складно: є періоди, коли боротися зі сном особливо важко. Для мене це проміжок з 2.00 до 3.00. Доводиться пити міцну каву. Зате в нічні зміни менше контролю: відеокамери в цеху не працюють, і можна ненадовго присісти.

Під час робочого дня у нас було всього дві перерви по 15 хвилин. За цей час треба було встигнути сходити в туалет і поїсти. На заводі є їдальня з кавоварками і мікрохвильовками. Там можна розігріти їжу, принесену з собою.

Весь інший час ми проводили в цеху. Відлучитися звідти можна тільки в крайньому випадку на пару хвилин. Для цього треба дати знак оператору, і якщо у нього є можливість, то він ненадовго замінить працівника на його робочому місці.
ЩО ТРЕБА РОБИТИ?
Увесь робочий час ми проводили на ногах. Це дуже важко, особливо для людей у віці. У мене, наприклад, почали набухати вени на ногах. Хоча на нашому заводі умови ще порівняно легкі: набагато важче працювати на м'ясних заводах або на виробництві вікон, де потрібно піднімати важкі скла.

За весь час роботи я займалася кількома різними процесами на заводі. Спочатку була помічником оператора, потім самостійно працювала з різними машинами, а згодом мені дали помічника, якого я навчала.
Один з видів роботи – приймати плінтуси, які виходять зі спеціальної машини, і перевіряти їх на брак. На деякі типи плінтусів треба було вдягати «монтаж» – спеціальні різники зі зворотного боку плінтуса, на які він кріпиться. Після цього плінтуси треба було упакувати – по 15 штук в одну коробку.

Другий вид роботи – сортувати куточки для плінтусів. Вони випадали по 2-4 штуки з машини приблизно кожні 20 секунд. Ще одну машину в цеху називали «мунлик». Вона переробляла брак і відходи.

На роботі потрібно бути уважним, щоб не пропустити браковану деталь. Одного разу з нашого заводу звільнили цілу зміну українців за те, що вони не відібрали брак. Хоча ці люди не були винні: вони недавно почали працювати, і поляки ще не встигли їх як слід навчити.

Користуватися телефонами не дозволяли, але мені вдалося непомітно зробити в цеху пару знімків.
СКЛАДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ
Спочатку було важко розуміти поляків, хоча мова багато в чому схожа на українську. Згодом я почала розуміти те, що говорили мені, але самій говорити було складно.
У побуті важливо знати польські назви продуктів і числівники, інакше буде складно щось купити в супермаркеті. У мене, наприклад, виникли проблеми, коли я хотіла купити чай. Польською він називається «хербата». Ні в російській, ні в українській мовах аналогічного слова немає. Я довго шукала чай в магазині, намагалася пояснити місцевим, що мені потрібно, але вони не розуміли. Нарешті я спробувала сказати англійською, і це допомогло – мене зрозуміли і направили до потрібного відділу.
ЩО СКІЛЬКИ КОШТУЄ?

У Польщі дуже дешеві продукти. Особливо приємно здивували ціни на м'ясо, птицю та м'ясну продукцію. Наприклад, кілограм сосисок коштує 6-7 злотих (42-50 гривень). До того ж, їх часто продають по акції всього лиш за 4 злотих (28 гривень). До речі, поляки виробляють дуже смачні ковбаси: до їх складу входить рублене м'ясо. У нас такі були тільки в радянські часи.
Зате всі комунальні послуги в Польщі дуже дорогі. Якщо в середньому місцеві заробляють 2,5 тисячі злотих (близько 17,5 тис. гривень) на місяць, то приблизно 1 тис. злотих (близько 7 тис. гривень) вони витрачають на оплату комунальних послуг. Але навіть при таких високих тарифах у поляків є можливість відкладати гроші. Якщо в сім'ї обоє батьків заробляють по 2,5 тис. злотих, то залишається пристойна сума, яку можна відкласти.

Багато поляків витрачають накопичені таким чином гроші на машини, тому в кожній родині – по 2-3 автомобіля. Ціни на них невисокі. Наприклад, старий легковик може коштувати від 1 тис. злотих (близько 7 тис. гривень).

СКІЛЬКИ МОЖНА ЗАРОБИТИ?

На нашому виробництві зарплата залежала від кількості відпрацьованих годин. За годину платять від 10,5 до 17 злотих (74-120 гривень) (за підрахунками EtCetera – 19,5–31,6 тис. гривень на місяць). Але потрібно врахувати, що поляки відзначають багато свят, і в такі дні заводи не працюють.

Зате якщо людина приїжджає на роботу повторно, то вона буде отримувати вже більшу зарплату. Я планую ще раз відправитися
в Польщу восени – вже з чоловіком.

Ще один момент, який потрібно врахувати заробітчанам, стосується відправки грошей додому. Банки беруть за переказ дуже високу комісію – близько 20%. Тому всі мої знайомі переводили злоті у євро або в долари і зберігали вдома. У нашій квартирі всі кімнати були з замками, так що залишати гроші вдома
ніхто не боявся.
НЮАНСИ ВИХІДНИХ

У вихідні дні транспорт в Польщі працює дуже погано: на маршрути виходять тільки чергові автобуси. До того ж в ці дні закриті майже всі магазини, крім лікеро-горілчаних. Єдина торговельна мережа, де можна скупитися, називається «Жабка». Але в ній все приблизно в 1,5 рази дорожче.

У вільний час я іноді ходила разом зі своїми знайомими в лісопосадку збирати гриби. Їх там дуже багато: білі, лисички, боровики, опеньки і маслюки. Була ідея з'їздити в Німеччину (наше містечко знаходилось за 30 кілометрів від кордону). Але я не змогла знайти для такої поїздки компаньйона,
що володіє німецькою мовою.
ПРИЄМНО ЗДИВУВАЛО

Поляки, з якими я мала справу, виявилися дуже чесними людьми. Двічі я губила на заводі речі – годинник і каблучки. Але через пару днів хтось
приносив їх на прохідну.

Незвичним було сортування сміття. У поляків стоять різні контейнери для харчових відходів, ганчірок, пластику, скла і старих речей.
До речі, до українців поляки ставляться з симпатією: вони поважають нас за працьовитість. Самі ж місцеві жителі, за моїми спостереженнями, ледачі: у нас в цеху працювали троє поляків, але вони стояли на «жіночій» лінії,
де робота легша.