ОХОРОНА ДИКОЇ ПРИРОДИ
Сергій ІЩЕНКО
Як Україна виконує
директиви ЄС
?
Підписавши Угоду про Асоціацію з Євросоюзом, Україна взяла на себе зобов'язання вжити заходів щодо наближення національного законодавства до норм ЄС. Мова йде не тільки про політичні та економічні, а й про екологічні зобов'язання – у тому числі в сфері охорони дикої природи. Для нашої країни це – прекрасна можливість навести порядок у природоохоронній справі.
ПРО ЩО ЙДЕТЬСЯ В УГОДІ?
Згідно зі статтею 361 Угоди про асоціацію з ЄС, Україна зобов'язується співпрацювати з об'єднаною Європою в сфері охорони природи, у тому числі – у сфері збереження і захисту біологічного та ландшафтного різноманіття. Йдеться про виконання двох директив ЄС – про захист диких птахів та про захист їхніх оселищ. Обидві директиви покликані зберегти рідкісні та унікальні види популяції тварин і рослин, а також території, необхідні для їх виживання.
НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО?
В Україні існує кілька механізмів збереження дикої природи. Це створення національних природних парків і заповідників, внесення того чи іншого виду тварин або рослин до Червоної книги, а також заборона на полювання. Однак екологи стверджують, що цього недостатньо.
Може бути, колонія кажанів, які охороняються у всій Європі, оселилася десь у житловому будинку, десь у щілині під парканом. В Європейському Союзі навіть такі об'єкти охороняються, тому що вони дійсно грають важливу роль.
Олексій ВАСИЛЮК
науковий співробітник Інституту зоології НАНУ
Крім того, європейський підхід відрізняється від українського. Якщо в Україні при створенні заповідника під охорону потрапляє територія, то в ЄС зосереджуються на охороні конкретного виду. Наприклад, птахів охороняють не тільки в місцях гніздування, а й по всьому шляху перельоту. Ця стратегія довела свою ефективність: за останні кілька десятиліть в Європі відновилася чисельність більшості видів тварин. Наприклад, популяції зубрів і бобрів в порівнянні з 1950-ми роками зросли більш ніж на 3000%.
ЯК ЦЕ БУДЕ ПРАЦЮВАТИ?
В Україні налічується 116 типів середовищ існування, які потребують охорони. Серед них – поля, сади і навіть сільськогосподарські угіддя, а деякі ділянки знаходяться в приватній власності. Утім, фермерам і землевласникам боятися нема чого. Про конфіскації їх земель і створення там заповідників мова не йде. Землекористувачів просто зобов'яжуть піклуватися про збереження рідкісних видів та унікальних оселищ. Наприклад, зобов'яжуть косити траву не в травні, а в червні, щоб не нашкодити птахам, які гніздяться на землі. Більш того, законодавство ЄС передбачає компенсацію землекористувачам деяких витрат і збитків, пов'язаних з охороною дикої природи.
ЩО ВЖЕ ЗРОБЛЕНО?

Ще в кінці 2016 року Міністерство екології та природних ресурсів розробило проект закону «Про збереження природних середовищ існування і видів природної фауни і флори європейського значення в Україні», а також концепцію реформи природоохоронної сфери. Крім того, Україна виділила 271 природоохоронний об'єкт загальною площею 6,2 млн гектарів для включення в Ізумрудну мережу Європи.
ЧОГО НЕ ЗРОБЛЕНО?

Утім, усього цього мало. А деякі вимоги ЄС в Києві взагалі не врахували. Наприклад, директива про захист диких птахів передбачає створення так званих «спеціальних природоохоронних територій». У планах Мінекології цього пункту немає. Та й із включенням українських територій, що охороняються, в Ізумрудну мережу теж не все в порядку. Справа в тому, що сама мережа не має ніякого правового статусу та режиму в Україні – такого поняття в національному законодавстві взагалі немає.
ПРОБЛЕМИ

В У 2017 році автори доповіді «Охорона навколишнього середовища в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС» писали, що більшість українських охоронюваних природних територій існують тільки на папері. Насправді ж на цих ділянках може не бути навіть вивіски, що повідомляє про охоронний статус. Цей статус не здатен захистити природні об'єкти від браконьєрства (як в національному парку «Білобережжя Святослава» на Кінбурнській косі), вирубки дерев (як в ландшафтному заказнику «Савинська лісова дача» у Харківській області) і навіть від спроб захоплення землі (як в національному парку «Гуцульщина» в Карпатах).
Екс-директор національного парку «Тузловські лимани» в Одеській області Іван Русєв переконаний, що чиновники Мінекології свідомо не призначають керівниками об'єктів, що охороняються, послідовних і принципових працівників.
Стає очевидним, як корупціонери позахоплювали державні посади, знищують країну зсередини, ставлячи директорами нацпарків «своїх» і надійних для дерибану бюджетів та природних ресурсів людей.
Іван РУСЄВ
еколог, колишній директор національного парку
«Тузловські лимани»
Крім того, різні об'єкти, що охороняються (заповідники, національні парки, ландшафтні парки тощо) підпорядковуються різним відомствам і мають різний правовий статус. Це додає хаосу і безладу в природоохоронній сфері.
НЕ ДО ТОГО

Для українських чиновників і політиків екологічні проблеми – явно не в пріоритеті. Показово, що на президентських виборах 2019 року з п'яти лідерів виборчих перегонів лише двоє (Володимир Зеленський та Анатолій Гриценко) згадали охорону навколишнього середовища в своїх програмах – але і вони обмежилися лише загальними фразами.
Довідка EtCetera. Смарагдова мережа охоронюваних природних територій була створена після підписання Бернської конвенції в 1979 році. Її мета – збереження тваринного і рослинного світу, а також місць проживання. Мережа об'єднує 28 країн Євросоюзу, 18 європейських країн, які не входять до ЄС, а також 4 африканські держави. Крім того, всередині Європейського Союзу створена власна екологічна мережа – Natura 2000.