Анна МЯЧИНА
Якою буде вища освіта
в Україні?
Експерти впевнені, що вкладені в освіту українців гроші повинні працювати на країну, тобто повертатися в економіку і примножуватися. Але цього не відбувається. EtCetera з'ясовував, чому так і що з цим робити.
ЗНАННЯ НА ЕКСПОРТ

Показовою стала ситуація в Закарпатті. Тут діти вчаться в загальноосвітніх школах і ЗВО «на бюджеті», щоб пізніше поповнити ряди студентів або працівників у Польщі, Чехії, Словаччині та більш благополучних країнах ЄС. Тобто ці люди практично втрачені для економіки України. Їх навчання було профінансоване з податкових надходжень, але вони ніколи не покриють ці витрати у вигляді податків вже від своїх зарплат або бізнесу.

Може здатися, що це не проблема освіти. Люди їдуть з країни, тому що не бачать насамперед кар'єрних перспектив і можливостей для комфортного життя. Але підхід до освітньої інфраструктури та організації доступу до неї тільки сприяє її надмірному і неефективному використанню. В таких «сприятливих» умовах диплом отримують просто тому, що це безкоштовно і відносно легко - принаймні, легше, ніж у Польщі і Німеччині. І так роблять не тільки потенційні мігранти, але й ті, хто планує залишитися в Україні. Оскільки ринок праці
заточений під «корочки».
СКОРОЧУВАТИ ЧИ НІ?

Найбільш логічним вбачається один вихід - робити принаймні вищу школу більш привілейованою. Це дозволить відсіяти тих, хто йде до університету за «корочкою» і не планує застосовувати отримані навички в Україні. А щоб при цьому не втратити й тих, хто хоче вчитися і працювати в своїй країні, слід розвивати регіональні програми підтримки студентів - коли громада фінансує навчання дитини на умовах її повернення як необхідного цій громаді фахівця.
Однак зменшення кількості претендентів вищої освіти може мати зворотний ефект - держава заощадить гроші на людському капіталі, тобто на тому,
на чому економити не можна.
Треба визначитися з цілями. Можна зменшувати залучення молоді до вищої освіти, якщо нашою метою є повернення до економіки кінця 19-початку 20 століть. Але, якщо ми хочемо бути конкурентоспроможними в світі економіки і високих технологій, треба думати про підвищення якості освіти, а не про зменшення кількості претендентів.
Володимир БАХРУШИН
член Національної команди експертів з реформування вищої освіти
ОСВІТНІ ПРОГРАМИ

За словами Бахрушина, менш болючим, ніж укрупнення і скорочення мережі ЗВО, є створення спільних освітніх програм (щоправда, нинішнє законодавство ніяк не забезпечує його впровадження). Крім того, такою, що підходить для України, може стати європейська практика існування невеликих регіональних навчальних закладів, де готують за кількома освітніми програмами, які відповідають потребам регіонів.
Відзначимо, що якраз до такої «реорганізації» може привести нинішня реформа вищої освіти. Система широкого конкурсу вже виводить бюджетні місця з регіональних університетів. У майбутньому вони можуть втратити ще й контрактників, оскільки МОН хоче підняти вартість навчання до 60-80% від рівня витрат на організацію такого навчання. Сьогодні ця сума становить 39 тис. гривень на рік (без урахування стипендіального фонду).

Щоб залишатися на плаву і бути конкурентоспроможними, закладам доведеться міняти підходи - орієнтуватися на мінімальний набір програм, але максимально покращувати їх якість.
ГРОШІ В КАСУ

У світі є різні моделі фінансування вищої освіти. У Німеччині, наприклад, навчання в університеті безкоштовне, а в США взагалі відсутнє поняття держзамовлення, і всім доводиться платити за навчання (за рідкісним винятком). Україна і надалі планує дотримуватися балансу між інтересами держави і можливостями громадян. Однак без перегляду механізмів фінансування не обійтися. Бюджетні місця і гроші вже «ходять за студентом»,
а стипендії прив'язали до успішності.

Питання - в оплаті праці педагогів, адже якість освіти визначається якістю кадрів. У 2019 році розмір науково-педагогічних зарплат збільшили на 20%. Однак у співвідношенні з реальними цінами цього все одно недостатньо. Середня зарплата університетських викладачів в Україні - 10,4 тис. гривень. Після збільшення вона досягла 12,5 тис. гривень, але молоді фахівці отримують менше.
ВЧЕНИХ ПІД МІКРОСКОП

Українська наука - це одна зі сфер освіти, де шляхи змін чітко намічені. За оптимістичними оцінками, вже в найближчі 10 років відбудеться її повна перебудова. Позитивні зрушення в сфері підготовки наукових кадрів вже почалися. Посилилися умови отримання звань доцентів і докторів наук. Тепер, щоб стати доцентом, необхідно представити на суд комісії публікації в наукометричних базах.
За словами ректора Чорноморського національного університету ім. Петра Могили Леоніда Клименка, ця норма дозволила зробити відсів якіснішим. Якщо раніше на засіданні комісії МОН, яке проходило раз на два місяці, розглядали по 500-1000 заявок, то сьогодні їх кількість становить 20-50. Відсів дисертантів теж зазнав змін. Раніше рада, який збиралася для захисту, складалася з 15 осіб, з яких тільки двоє могли бути профільними фахівцями в даній темі. Сьогодні така рада складається з 6 вчених, але всі вони - профільні фахівці та розбираються в темі дисертації. А про те, як змінюється схема фінансування української науки, EtCetera вже розповідав.
Не можна заперечувати, що майже за 30 останніх років українська вища школа багато втратила. Однак досвід того ж самого Сінгапуру, який з нуля побудував всю систему освіти в країні, доводить, що змінити ситуацію
ніколи не пізно.