Альона ДУТЧАК
ПОЗИТИВНА ДИСКРИМІНАЦІЯ
Що це таке? Як вона працює в США та в Україні?
У світі все частіше застосовують позитивну дискримінацію, щоб досягти рівноправ'я у різних сферах життя. EtCetera розбирався, як це працює та як впливає на суспільство.
ЩО ЦЕ ТАКЕ?

Позитивна дискримінація – це заходи, що створюють переважні права або привілеї певним групам населення для досягнення статистичної рівності в посадах, рівні освіти та доходів. При цьому жертвують принципом рівності, адже категорії населення, права яких довгий час обмежували, ставляться вище за більшість. Позитивна дискримінація застосовується для представників різних статей, рас, етносів, конфесій та сексуальних ідентичностей.

Як розповів EtCetera кандидат філософських наук, історик Владислав Дутчак, термін «позитивна дискримінація» з'явився у 1960-і роки, коли в американському суспільстві розпочалась гостра дискусія стосовно подолання негативної спадщини рабства та расової сегрегації.
У 1961 році президент США Джон Кеннеді підписав низку документів, спрямованих на захист інтересів кольорових працівників та абітурієнтів. Демократи вважали, що велика кількість не-білих дітей не має змоги потрапити до університетів, тому що здобуває неякісну шкільну освіту у сегрегованих школах «для кольорових». А це дає певну перевагу для білих американців. Щоб виправити несправедливість, було введено «позитивну дискримінацію» під час вступу до вишів.
Владислав ДУТЧАК
історик
ЯК ЦЕ ДІЄ НА ПРАКТИЦІ?
Історик пояснив, що на той час для вступу до Мічиганського університету абітурієнт мав набрати умовних 150 балів. Афроамериканці, індіанці та латиноамериканці під час тестувань автоматично отримували додаткові 20 балів. Експерт наголошує, що позитивна дискримінація діє і зараз, хоча впроваджувалась як тимчасова норма.
Не важко підрахувати, що до вишів вступають вже онуки тих афроамериканців, які вже отримували середню освіту у школах, позбавлених принципів расової сегрегації. Таким чином, білошкірий абітурієнт із незаможної родини, маючи таку ж саму успішність, як і його афроамериканський одноліток з багатої сім`ї, має менші шанси вступити до університету.
Владислав ДУТЧАК
історик
Позитивна дискримінація впроваджується за допомогою введення квот або надання особливих можливостей. Наприклад, 27 травня 2019 року координатор ООН в Україні Оснат Лубрані заявила, що на дострокових виборах у Верховну Раду необхідно ввести щонайменше 30% квоту для жінок-кандидатів у виборчих списках політичних партій. За її словами, жінки становлять 54% населення України, однак їхнє представництво в парламенті незначне. Лубрані наголосила, що Україна зобов'язана покращувати ситуацію з гендерною рівністю відповідно до Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Зазначимо, що в Україні сьогодні діє фінансове заохочення для парламентських партій, які дотримуються гендерної збалансованості – кількість депутатів однієї статі, обраних від партії, не має перевищувати 2/3 від загальної кількості. Втім, такого принципу дотримується лише партія «Самопоміч».

Владислав Дутчак зазначає, що гендерна позитивна дискримінація в західних країнах не завжди має конструктивну складову, адже пріоритетним вважається не фаховість, а належність до певної статі.
Наприклад, у США структура не може отримати урядовий контракт, якщо в ній не порівну представлено жінок і чоловіків. З одного боку, це видається математично справедливим. Але як бути ІТ-компаніям? Я майже 20 років пропрацював у виші й скажу, що дівчата дуже неохоче йдуть навчатись на програмістів. У групах програмістів кількість дівчат традиційно була невеликою. Підозрюю, що така тенденція притаманна не лише Україні. Гендерні квоти у науці – це взагалі щось за межею здорового глузду. Як можна заради політики позитивної дискримінації ставити статевий принцип підбору кадрів пріоритетнішим за фаховий?
Владислав ДУТЧАК
історик
АРГУМЕНТИ ПРИХИЛЬНИКІВ ТА ПРОТИВНИКІВ ПОЗИТИВНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ
Прихильники позитивної дискримінації вважають, що, надаючи привілеї тим групам населення, які довгий час перебували у приниженому становищі, людство наближається до рівноправ'я та повного викорінення дискримінації.

Вважається, що позитивна дискримінація допоможе забезпечити рівне право доступу до робочих місць, навчання, культури для різних людей, незалежно від їхньої раси, статі чи віри. А суспільство, яке допустило або продовжує допускати дискримінацію, таким чином має компенсувати дискримінованим верствам населення нанесену шкоду. Нехай і за рахунок більшості.
Противники цієї політики називають її зворотною дискримінацією. Вони наголошують, що ця практика знецінює досягнення особистості, адже її починають оцінювати за принципом приналежності до певної групи людей. Особливо гостро питання позитивної дискримінації постає в галузі різних премій (Нобелівської, Оскар). Критики наголошують, що квотування в таких галузях повністю ліквідовує їх якісний зміст, адже люди отримуватимуть нагороди не за видатні досягнення, а за расову чи статеву приналежність.

Зазначимо, що проти позитивної дискримінації інколи виступають і самі представники меншин. Вони наголошують, що їхні особисті досягнення часто сприймають як результат преференцій, а не їхньої важкої праці.
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
ПОЗИТИВНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ


Владислав Дутчак навів у приклад Університет Берклі в Каліфорнії, де 175 спеціальних чиновників слідкують за виконанням політики пропорційного представництва расових та гендерних груп. За його словами, елітні навчальні заклади в США стають заручниками політики хибної толерантності, адже змушені приймати абітурієнтів із низькими показниками. Пізніше багатьох студентів, прийнятих за квотами, доводиться відраховувати за неуспішність.
Зазначимо, що Дональд Трамп у 2018 році скасував низку законів, які містили рекомендації щодо позитивної дискримінації під час прийому до навчальних закладів. До речі, адміністрація Джорджа Буша-молодшого також скасовувала ці рекомендації, але Барак Обама їх повернув. Дональд Трамп виступає за те, щоб не враховувати расу і національність під час прийому до коледжу чи університету. Республіканці, до речі, часто згадують вислів борця за права афроамериканців Мартіна Лютера Кінга: «Головне у людині – це особисті якості, а не колір шкіри».
Звичайно, ця політика має й позитивні наслідки. Вона збільшила можливості людей з інвалідністю влаштуватися на роботу та взагалі бути частиною суспільства, вона дозволила подолати стереотип щодо жінки-домогосподарки. Жінки в усьому світі будують кар'єру, приходять до влади та відкривають бізнес. Навіть в Україні представництво жінок у Верховній Раді в 2014 році виросло до 11%. Це не третина, але більше, ніж у минулих скликаннях.
Професор Європейського університету в Санкт-Петербурзі Іван Курілла зазначає, що позитивна дискримінація має гарні результати. За його словами, ця політика принесла успіх з точки зору стимулювання освіти для афроамериканців. Утім, професор вважає, що наразі невирішеним залишається питання, як довго необхідно підтримувати цю політику. Коли можна буде сказати, що вона виконала свою мету, і відмовитися від неї – ось головне питання.