Анна МЯЧИНА
K-pop завойовує світ. Що це таке? Хто такі ARMY?
Остання церемонія Billboard Music Awards (головна музична премія західного світу), яка відбулася 1 травня 2019 року в Лас-Вегасі, відкрила нову сторінку в музичній історії. Артистів халлю (корейської музичної хвилі) та азіатських виконавців визнали повноцінними учасниками доволі закритого західного музичного світу. Як семи хлопцям з Південної Кореї вдалося підкорити Америку і як це вплине на музичну індустрію, дізнавався EtCetera.
ФАКТ
Південнокорейський бойз-бенд BTS поїхав з Billboard Music Awards-2019 відразу з двома нагородами: Top Social Artist і Top Duo/Group (вперше в історії азіатської поп-музики).
У найважливішій для них номінації – за кращу групу – хлопці обійшли знаменитий кантрі-дует Dan+Shay і мастодонтів західної сцени:
Imagine Dragons, Maroon 5 і Panic! At the Disco.
Для k-pop (корейської поп-музики, кей-поп) це стало щасливим квитком на міжнародну арену: провідні музичні канали і радіостанції, які раніше взагалі не транслювали азіатських артистів, окрім, мабуть, PSY (пам'ятаєте Gangnam Style?). Однак PSY свого часу так і не зміг відкрити світу ні Південну Корею, ні азіатську поп-музику, хоча і на початку 2010-х років Сеулу, Пекіну і Токіо було що запропонувати світові.
НАЙБІЛЬША АРМІЯ В СВІТІ
Свою нагороду BTS, як і завжди, присвятили ARMY – так називається їх величезний міжнародний фандом (співтовариство шанувальників), що нараховує десятки мільйонів чоловік. З 2017 року ARMY приносять своїм кумирам беззастережну перемогу в «соціальній» номінації Billboard Music Awards (у ній за артистів голосують фанати, і до BTS 6 років поспіль Top Social Artist ставав Джастін Бібер). До речі, саме ARMY пробили для хлопців дорогу на Billboard, атакуючи організаторів премії твітами і коментарями. У результаті ті здалися і запросили корейську групу вийти на головну американську сцену. З тих пір їх альбоми і сингли очолюють усі азіатські рейтинги і впевнено тримаються у світових. Фанати забезпечують їм сотні мільйонів переглядів на YouTube і десятки мільйонів прослуховувань на Spotify. А самі BTS додають в скарбничку своїх дуетів все нових західних артистів: Стіва Аокі, Нікі Мінаж, Холзі.
ДВА СВІТИ

Музичні критики у зв'язку з розмиванням кордонів між західною та азіатською рор-культурою передрікають повне переформатування музичної індустрії світу в найближчі роки. Справа в тому, що західні артисти в основному «selfmade», тобто «зробили себе самі». Вони, першою чергою, займаються творчістю: неспішно випускають сингли та альбоми, не заморочуються спілкуванням з фанатами поза концертами, можуть дозволити собі пропасти на кілька років, щоб зосередитися на музиці, і знову тріумфально повернутися. Тільки якийсь надзвичайний скандал може похитнути їхню репутацію, та й то ненадовго. У західній музиці є місце для всіх: для Адель з її пишними формами, для відкритого гея Адама Ламберта, екстравагантної Леді Гаги, для артистів 45+ і зухвалих підлітків.
Азіатський музичний світ зовсім інший. Він повністю зав'язаний на фанатській підтримці. Причому фанати диктують, який образ вони хочуть бачити на сцені (мікс бездоганних внутрішніх і зовнішніх якостей), які пісні слухати і як часто. Нескладно уявити, кого саме азіатські фанати роблять популярними: групи, що складаються з молодих хлопців 16-25 років з бездоганною репутацією, ідеальною зовнішністю і «чистою» біографією: BTS, NCT, EXO, Wanna One тощо. Від жіночих груп вимагають в загальному того ж – бути молодими, милими і красивими. Ти можеш не мати особливих вокальних даних, але ангельське обличчя, в яке закохаються мільйони азіатських школярок, зробить тебе зіркою.
До тих пір, поки артист відповідає стандартам фанатів, він бажаний, його люблять, але чутки про любовні пригоди, діяльність поза групою, зміна стилю або творчі експерименти можуть призвести до краху. Страх втратити все відразу через помсту фанатів тримає артистів у тонусі, тобто в готовності всіляко виправдовувати покладені на них очікування. Тому у азіатського айдола (так називають артистів в Південній Кореї) виснажливий графік практично без вихідних. Артисти тренують танцювальні композиції (це невід'ємна частина індустрії k-pop), вчать мови (англійська та інші азіатські, щоб просуватися за кордоном), практикуються в акторській майстерності або моделінгу.
УСЕ ЗМІНИТЬСЯ

Коли кордони в музичному світі зникнуть остаточно, тоталітаризм азіатських фанатів, побоюються критики, пошириться і на шанувальників західних артистів. Ті висуватимуть до своїх кумирів все більше вимог, відчувши, що і вони теж впливають на чиюсь популярність, голосуючи в соцмережах і купуючи квитки на концерти.

Близькі до музичної індустрії азіатські журналісти стверджують, що американським і європейським зіркам дисципліна і відповідальність перед фанатами не завадили б. Зрештою, на них рівняється підростаюче покоління, вони повинні «тримати марку» і подавати правильний приклад. На що західні критики відповідають, що потурання натовпу вб'є творчість і найцінніше, що є в мистецтві – різноманітність.
З іншого боку, визнання азіатів конкурентами для американських і європейських артистів дає можливість західному світу зануритися в абсолютно нову культуру, а азіатам – збільшити свою аудиторію. Сьогодні інтерес до Південної Кореї, Японії, Китаю і Таїланду зростає в тому числі завдяки музичній та кіно-індустрії цих країн. Це приносить цікаві колаборації артистів, на зразок Джейсона Деруло (США), LAY (Китай) і NCT 127 (Південна Корея) або Black Pink (Південна Корея) і Дуа Липи (Великобританія), масштабні благодійні та соціальні проекти, як Generation Unlimited (програма підтримки молоді ЮНІСЕФ у співпраці з BTS).