«ДИТЯЧІ ГРОШІ»
ДЛЯ МОЛОДОЇ СІМ'Ї

Анна МЯЧИНА
Чому виплати не підвищать народжуваність?
Причин скорочення народжуваності в Україні кілька. Це і типове для Європи «відтягування» терміну появи першої дитини, і міграція молоді, і наслідки демографічної кризи 1990 років (саме це покоління сьогодні вступило в дітородний вік). Підйом народжуваності – справа непроста і часто невдячна. Але українська влада не втрачає надії виграти в цьому змаганні. EtCetera з'ясовував, що роблять
в уряді і як це допоможе демографічній ситуації.
НАВІЩО ПОТРІБНА МОЛОДА СІМ'Я?

До виборів 2019 року діюча влада прийшла до розуміння того, що вікові рамки електорату потрібно розширювати. Молоді сім'ї – це ідеальна ставка. По-перше, це покоління тих, хто в свідомому віці застав Майдан або був його безпосереднім учасником. Це потенційно активні виборці, які ще вірять, що їх голос щось значить і вони можуть вплинути на виборчий процес. По-друге, ця нова сім'я оточена людьми попередніх поколінь, які, бачачи підтримку молоді, можуть також віддати свій голос за чинну владу.

Саме тому в останні роки українці стали свідками появи нових соціальних програм, націлених на молоді сім'ї і дітей. Хотілося б пояснити таке завзяття турботою про майбутнє – все-таки нація старіє і через пару десятків років забезпечувати пенсіонерів буде нікому – але не в традиціях українських чиновників дивитися так далеко вперед. У той же час, за даними Інституту стратегічних досліджень, співвідношення працюючих і непрацюючих українців сьогодні зрівнялася. А оскільки «гряде покоління малої народжуваності», то до 2030-2035 років навантаження на працюючих збільшиться ще більше і співвідношення зовсім стане негативним – працюючих буде менше, ніж тих, кого вони утримують.
ІМІДЖ ДІТОНАРОДЖЕННЯ
Постійний позитивний акцент на дітях в медійному просторі, за словами психолога Дар'ї Ліниної, грає на «створення відчуття турботи». У новинах кажуть про «коробки малюка», про сім'ї-рекордсмени, де вітають 11-го або навіть 15-го малюка, про перспективу збільшення допомог. Реформи освіти і охорони здоров'я також побічно поліпшують «імідж дітонародження».
Ви вчилися в неопалювальній школі з вуличним туалетом? А ваші діти будуть навчатися в комфорті: про них дбатимуть сучасні креативні педагоги, вони будуть сидіти за хорошими партами, читати з планшетів. Ваші знайомі платили за пологи і пережили всі принади «сервісу» в пологовому будинку? Ви з цим не зіштовхнетеся: пологи оплатить держава, а хамство і недбалість у медичних закладах будуть припинятися дуже строго.
Дар'я ЛІНИНА, психолог
Психолог стверджує, що такий «медійний шум» виразно знімає частину сумнівів з приводу народження дітей. І коли аргументи проти (народжувати дорого, допомоги немає, садки погані, школи не дають освіти) один за одним перетікають на протилежну чашу ваг, за умови відсутності глобальних соціальних потрясінь, можна розраховувати на новий підйом народжуваності.

Хоча соціологи відзначають, що цей підйом слід чекати від досить обмеженої групи людей – тих, хто в найближчі роки буде перебувати в дітородному віці (а таких буде менше, ніж у попередній хвилі), тих, хто не виїхав за кордон, і тих, хто фізично здатний зачати і виносити дитину (а за деякими даними, кількість безплідних пар за два останніх десятиліття збільшилася в півтора-два рази). Але в цілому рівень народжуваності все одно падатиме. За словами соціолога Андрія Косецького, це падіння триватиме ще як мінімум 4-5 років, оскільки народжувати буде фізично нікому.
«Зрада» сталася з 1987 по 2000 роки, коли народжуваність впала вдвічі. Зараз нечисленна вікова група тих, хто народився в 1990-х роках, вступає у дітородний вік, і народжуваність буде падати просто тому, що стає фізично менше жінок у віці, в якому вони переважно народжують дітей в Україні.
Андрій КОСЕЦЬКИЙ, соціолог
ЩО ДАЮТЬ?
Отже, останньою новинкою серед соціальних бонусів для молодих сімей стали так звані «коробки малюка». Незважаючи на шквал критики, що обрушилася на асортимент предметів у ній в перші місяці після запуску програми, сьогодні батьки кажуть про помітне поліпшення якості речей і засобів догляду. Наприклад, замінили підгузники на більш дорогі і якісні, змінили постачальників дитячого одягу – раніше деякі речі не мали бирок,
а виробників неможливо було відстежити через інтернет.

За словами заступника міністра соціальної політики Лариси Попової, зараз в уряді працюють над тим, щоб вартість вмісту коробки збільшилася до заявлених раніше 5 тис. гривень (сьогодні вона становить близько 3,6 тис.). Це означає, що асортимент коробки стане ще ширшим і в нього увійдуть зимові речі,
які потенційно дорожчі за літні.
Відзначимо, що це один з небагатьох видів допомоги, право на яку не потрібно доводити і отримання якої не пов'язане з «ходінням по інстанціях» – коробку видають в пологовому будинку за фактом народження малюка. І це величезний прогрес для української соціальної сфери.

Про те, як скористатися послугами муніципальної няні, EtCetera писав ТУТ. За даними на середину березня 2019 року, такою можливістю в Україні скористалися 40 сімей. Однак з огляду на те, що програма тільки стартувала і ринок легальних послуг з догляду за дітьми у нашій країні не надто розвинений, у Мінсоцполітики розраховують на подальше зростання запитів після того, як «пілотні» сім'ї випробують механізм і переконаються в його ефективності.
Додатковим фінансовим бонусом для багатодітних сімей стала доплата за третю і кожну наступну дитину в розмірі 1700 гривень. Виплати починаються з 1 квітня 2019 року. Батьки будуть отримувати їх щомісяця до досягнення дитиною шести років. Передбачається, що сума допомоги буде щорічно переглядатися в сторону збільшення і не буде залежати від доходу сім'ї та інших належних їй виплат (зокрема, 860 гривень в місяць до досягнення дитиною трьох років також продовжать виплачувати).
ЧОГО БРАКУЄ?
Один з найважливіших аргументів на користь народження дитини для українців є квартирне питання. Якщо воно вирішено або його рішення планується в найближчому майбутньому (у найближчі 3-5 років), то сім'ї зазвичай не відкладають народження первістка у довгий ящик. Але як раз у цій справі українська держава – не помічник.
Сімейні іпотеки, доступне кредитування, лізинг та інші можливості на нашому ринку або не розвинені, або знаходяться в зародковому стані. Досвід Росії показує, що допомога з придбанням власного житла у підсумку дає результат у вигляді другої і третьої дитини в родині. Наприклад, житель Підмосков'я Олександр Фрідгін розповідає, що з восьми квартир на його поверсі в новобудові – три взяті в іпотеку молодими сім'ями.
Моїм однокласникам зараз по 32-33 роки. Майже всі дівчата заміжні і мають в основному по двоє дітей. Хлопців одружених менше, але хто одружений, ті теж з дітьми. З тих, з ким я підтримую зв'язок, шестеро точно брали іпотеку. І з розмов на нашій дитячому майданчику теж зрозуміло, що чверть або третина – це іпотеки. Причому на дво- і трикімнатні квартири, тобто з розрахунком на поповнення.
Олександр ФРІДГІН, житель Підмосков'я
Поки що для України іпотечні програми – це занадто масштабні і дорогі проекти. Лише за приблизними оцінками, для забезпечення житлом 4 тис. сімей на рік
(з оглядкою на існуючу потребу це були б мінімально задовільні темпи), необхідно понад 2 млрд гривень. У той час як на 2019 рік у бюджеті на Доступне житло і молодіжне кредитування передбачено всього 130 млн.
ЩО В РЕЗУЛЬТАТІ?
Потенційним батькам у нашій країні варто розраховувати тільки на скромні програми матеріальної допомоги і сподіватися на «оздоровлення» соціальної сфери. За оцінками соціологів, це допоможе переконати народити тих, хто в принципі і так збирався, але сумнівався, а от повернути молодь з-за кордону ні нові школи, ні найкращі підгузники
в «коробках малюка», на жаль, не зможуть.
Це підтверджує і директор Інституту демографії соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова, кажучи, що і бебі-бокси, і матеріальна допомога багатодітним – це лише підтримка вже створених сімей. До того ж, якщо говорити про грошову допомогу, то з роками ефект від неї сходить нанівець, якщо її розмір не переглядати.